Source text in English | Translation by Alexander Onishko (#10013) — Winner |
I remember reading once that some fellows use language to conceal thought, but it's been my experience that a good many more use it instead of thought. A businessman's conversation should be regulated by fewer and simpler rules than any other function of the human animal. They are: Have something to say. Say it. Stop talking. Beginning before you know what you want to say and keeping on after you have said it lands a merchant in a lawsuit or the poorhouse, and the first is a short cut to the second. I maintain a legal department here, and it costs a lot of money, but it's to keep me from going to law. It's all right when you are calling on a girl or talking with friends after dinner to run a conversation like a Sunday-school excursion, with stops to pick flowers; but in the office your sentences should be the shortest distance possible between periods. Cut out the introduction and the peroration, and stop before you get to secondly. You've got to preach short sermons to catch sinners; and deacons won't believe they need long ones themselves. Give fools the first and women the last word. The meat's always in the middle of the sandwich. Of course, a light butter on either side of it doesn't do any harm if it's intended for a man who likes butter. Remember, too, that it's easier to look wise than to talk wisdom. Say less than the other fellow and listen more than you talk; for when a man's listening he isn't telling on himself and he's flattering the fellow who is. Give most men a good listener and most women enough note-paper and they'll tell all they know. Money talks -- but not unless its owner has a loose tongue, and then its remarks are always offensive. Poverty talks, too, but nobody wants to hear what it has to say. | Колись я читав, що деякі люди використовують слова, щоб приховати свої справжні думки, але мій власний досвід свідчить про те, що велелюдна більшість взагалі використовує слова замість думок. Під час розмови бізнесмен має дотримуватись лише кількох простих правил, їх менше і вони набагато простіші, ніж у будь-якій іншій сфері діяльності людського виду ссавців. Ось ці правила: Знай, що сказати. Скажи. Не розводь теревені. Якщо ти почнеш розмову ще до того, як будеш знати, що сказати, або, навпаки, продовжиш базікати після того, як вже виклав суть справи, то судові позови не забаряться. А від судів недалеко і до буцегарні. Я маю утримувати спеціальний юридичний відділ, на який іде сила-силенна грошей, але він убезпечує мене від судової тяганини. Точити ляси можна, коли ти зайшов до дівчини, або коли ти спілкуєшся після обіду зі своїми друзями. У таких випадках бесіда плине неспішно, як екскурсія учнів недільної школи, із зупинками для збору квітів. Але якщо ти на роботі — твої речення мають бути стислими, а відстань між крапками — щонайменша. Уникай "вступу" та "післямови", а всю промову закінчуй ще до того, як дійдеш до "по-друге". Щоб вловити грішних, твоя проповідь має бути стислою, бо й самі священики не вірять у потребу довгих проповідей. Хай першими говорять дурні, а останніми — жінки. Як то кажуть про сандвіч — зверху хліб і знизу хліб, всередині — м'ясо. Звісно, на обидва шматки хліба можна намазати трохи масла, але ж не кожен його любить... Пам’ятай, синку — набагато простіше виглядати розумним, коли ти мовчиш. Спробуй говорити менше, ніж твій співрозмовник, а під час розмови — більше слухати. Бо якщо ти мовчиш, то й про себе не бовкнеш якусь дурницю і своєму співрозмовнику полестиш, уважно слухаючи, як він вихваляється. Дай лишень дядькові гарного слухача, а молодиці — поштового паперу, і вони розкажуть тобі усе, що знають. Гроші говорять? Так, але тільки якщо їх власник — базіка, та навіть і тоді від нього не почуєш нічого окрім образ. Бідність також говорить... але ж хто захоче її слухати... |