Пам’ятаю, як одного разу прочитав, що дехто використовує мову, щоб сховати свої думки, але, з мого досвіду, багато хто використовує мову замість думок.
Ведення бесіди діловою людиною, певно, регулюється менш численними та простішими правилами, ніж будь-яка інша функція людської істоти. Ці правила такі:
Май, що сказати.
Кажи це.
Припини говорити.
Початок розмови до того, як ти знаєш, що сказати, та її продовження після того, як ти це сказав, веде купця до суду або богадільні, а від першого до другого – шлях короткий. Я утримую тут юридичний відділ, це коштує дорого, але допомагає мені уникати спілкування з правосуддям.
На побаченні з дівчиною чи у післяобідній розмові з друзями можна дозволити собі висловлюватись докладно, як під час екскурсії у недільній школі, час від часу роблячи паузи, що нарвати квіточок, але в офісі відстань між крапками твоїх речень має бути якомога коротше. Омини вступ та заключну частину і зупинись, перш ніж продовжувати далі. Для того щоб достукатись до грішників потрібні короткі проповіді, та й диякони не вважають, що вони самі потребують довгих. Перше слово надай дураку, а останнє залиш за жінкою. М’ясо завжди всередині сандвічу. Звичайно, трохи масла з обох боків не нашкодить, якщо воно призначене тому, хто масло полюбляє.
Пам’ятай також, що простіше виглядати розумним, аніж казати розумні речі. Говори менше за інших та більше слухай, ніж говори, бо коли людина слухає, вона себе не виказує та лестить своєму співрозмовнику. Надай більшості чоловіків уважного слухача, а більшості жінок – папір для нотаток, і вони розкажуть все, що знають. Гроші розмовляють, але тільки тоді, коли їх володар має довгий язик, і те, що вони говорять, завжди прикро чути. Бідність також має, що сказати, але цього ніхто не хоче слухати.