Over the course of many years, without making any great fuss about it, the authorities in New York disabled most of the control buttons that once operated pedestrian-crossing lights in the city. Computerised timers, they had decided, almost always worked better. By 2004, fewer than 750 of 3,250 such buttons remained functional. The city government did not, however, take the disabled buttons away—beckoning countless fingers to futile pressing.
Initially, the buttons survived because of the cost of removing them. But it turned out that even inoperative buttons serve a purpose. Pedestrians who press a button are less likely to cross before the green man appears, says Tal Oron-Gilad of Ben-Gurion University of the Negev, in Israel. Having studied behaviour at crossings, she notes that people more readily obey a system which purports to heed their input.
Inoperative buttons produce placebo effects of this sort because people like an impression of control over systems they are using, says Eytan Adar, an expert on human-computer interaction at the University of Michigan, Ann Arbor. Dr Adar notes that his students commonly design software with a clickable “save” button that has no role other than to reassure those users who are unaware that their keystrokes are saved automatically anyway. Think of it, he says, as a touch of benevolent deception to counter the inherent coldness of the machine world.
That is one view. But, at road crossings at least, placebo buttons may also have a darker side. Ralf Risser, head of FACTUM, a Viennese institute that studies psychological factors in traffic systems, reckons that pedestrians’ awareness of their existence, and consequent resentment at the deception, now outweighs the benefits. | Упродовж багатьох років, не надто афішуючи своє рішення, адміністрація Нью-Йорку поступово відключала більшість кнопок керування для перемикання світлофорів на пішохідних переходах. Було вирішено, що комп'ютеризовані таймери майже завжди працюють краще. Станом на 2004 рік працювало менше 750 кнопок з 3250. Проте, міська адміністрація не знімала відключені кнопки, ваблячи до марного натискання численні пальці. Початковою причиною того, що кнопки так нікуди і не зникли, була вартість демонтажу. Проте, згодом виявилося, що навіть недіючі кнопки відіграють певну роль. Таль Орон-Джілад з Університету Бен-Гуріона в Негеві, Ізраїль вважає, що пішоходи, котрі тиснуть на кнопку, менш схильні переходити дорогу до появи зеленого світла. Вивчивши поведінку пішоходів на перехрестях, вона зазначає, що люди охочіше дотримуються вказівок тієї системи, яка дозволяє відчувати важливість виконання ними певних дій. "Недіючі кнопки створюють своєрідний ефект плацебо, оскільки люди полюбляють відчуття контролю над системами, якими вони користуються" - повідомляє Ейтан Адар, експерт людино-комп'ютерної взаємодії Мічиганського університету в Енн-Арборі. Доктор Адар зазначає, що його студенти зазвичай розробляють програмне забезпечення з кнопкою «зберегти», яка не виконує жодної функції і слугує лише для заспокоєння тих користувачів, котрі не знають, що введені ними дані зберігаються автоматично. «Можете вважати це, - каже доктор Адар, - своєрідним вкрапленням доброзичливого обману на противагу притаманній байдужості машинного світу». Це одна з точок зору щодо цього питання. Проте, кнопки з ефектом плацебо можуть мати і темний бік (принаймні, на перехрестях). Ральф Ріссер, голова віденського інституту FACTUM, що досліджує психологічні фактори в транспортних системах, вважає, що усвідомлення пішоходами правди про існування цих кнопок та, як наслідок, обурення обманом нівелює існуючі переваги. |