У Кремнієвій долині знову кипить ділова активність. Бізнес-парки, розташовані уздовж шосе № 101, знов-таки оздоблені вивісками «стартапів», що подають надії. Орендна плата стрімко зростає разом із попитом на шикарні заміські будинки в курортних містечках, подібних до тих, що розташовані біля озера Тахо — явна ознака того, що багатство накопичується. Агломерація Сан-Франциської затоки була батьківщиною напівпровідникової промисловості, яка зі свого боку дала можливість вирости комп’ютерним та інтернет-компаніям. Її генії створили безліч дивовижних речей, що подарували світові відчуття фантастичної реальності, починаючи від телефонів із сенсорними екранами й миттєвого пошуку у величезних бібліотеках до можливості керувати безпілотним літальним апаратом із відстані в тисячі миль. Пожвавлення ділової активності в Затоці з 2010 року наводить на думку, що прогрес йде семимильними кроками.
Тому може виявитися повною несподіванкою думка деяких осіб про те, що Кремнієва долина занурилася в епоху застою й що ось уже не одне десятиліття сповільнюється темп процесу нововведень. За словами Пітера Тіля — засновника платіжної системи «ПейПел» і першого стороннього інвестора соціальної мережі «Фейсбук», інновації в Америці «імовірніше мертві, ніж живі». Подібні почуття невдоволення виникають і в інженерів самих різних спеціалізацій. А в одній нечисленній групі економістів, до якої приєднуються нові прихильники, дотримуються думки, що в порівнянні з нововведеннями, представленими в минулому, сучасні інновації можуть виявитися незначними за своїм впливом на економіку.
[ … ]
У всіх сферах діяльності зростає кількість інновацій, які живляться дешевою обчислювальною потужністю. Комп’ютери починають розуміти людську мову. У відеоіграх управління виконується тільки за допомогою рухів тіла, використовуючи технологію, яка незабаром може застосовуватися в багатьох областях світу бізнесу. Завдяки тривимірному друку стало можливим штампувати безліч речей, структура яких усе більш ускладнюється і, мабуть, скоро будуть друкувати тканини людського організму і працювати з іншим органічним матеріалом.
Песиміст впровадження інновацій міг би не надати цьому значення, заявивши, що це — «одні обіцянки». Проте історії суперечить загальне уявлення про те, що стимульований технологіями зріст повинен або тривати з постійною швидкістю, або впевнено знижуватися, замість того щоби швидко змінюватися в ту або іншу сторону. За словами Чада Сіверсона з Чиказького університету, в епоху електрифікації ріст продуктивності праці був зі злетами й падіннями. У період впровадження важливих нововведень, пов’язаних з електрикою наприкінці XIX — на початку XX століття, спостерігалося повільне зростання, яке потім зробило різкий стрибок.